Вчені з Копенгагена розробили новий метод лікування хвороби Паркінсона

Хвороба Паркінсона – це повільно прогресуюче хронічне неврологічне захворювання, притаманне людям літнього віку. Серед основних симптомів – тремор і сповільненість рухів, також захворювання може спричиняти депресивний стан, проблеми зі сном та пам'яттю.

Вважається, що хвороба напряму пов'язана із недостатнім виробленням дофаміну – його рівень у мозку хворих є суттєво меншим, аніж у здорових людей.

Хоча ліків, які здатні повністю вилікувати хворобу Паркінсона, не існує, деякі препарати дозволяють певним чином контролювати її розвиток. Переважно вони забезпечують відновлення необхідного рівня дофаміну.

Дослідження було опубліковано у журналі Nature Communications, пише Medicalxpress.

Пацієнтів переважно лікують ліками, але у деяких випадках медики використовують глибоку стимуляцію мозку (DBS). Під час DBS хірург поміщає у мозок тонкий металевий дріт, який можна використовувати для надсилання електричних імпульсів. DBS ефективний для лікування тремору, але позбутися труднощів  під час ходьби та завмирання поки не можливо.

Та один симптом, який DBS не вдається покращити, – це так зване "застигання під час ходьби". Під час таких епізодів люди повідомляють, що їхні ноги наче приклеюються до підлоги на мить, і ця пауза часто може спричинити падіння. Спроби використовувати DBS для покращення цієї та інших проблем з рухливістю не мали успіху, і це може бути пов'язане з тим, що вчені не були точно впевнені, на яку область мозку вони мають впливати.

У новому дослідженні вчені з Копенгагена поставили собі завдання знайти оптимальну мету. Попередні дослідження показали, що хорошим місцем для пошуку може бути педункулопонтинне ядро ​​(ППЯ), область стовбура мозку, яка посилає сигнали з мозку для активації рухів тіла.

У мишачих моделях хвороби Паркінсона команда систематично впливала на різні області та типи клітин у ППЯ. Це допомогло їм визначити групу збудливих нейронів, які були особливо перспективними.

"Коли ми стимулювали ці специфічні нейрони в каудальній ділянці ППЯ, тварини змогли нормально пересуватися на великі відстані та з нормальною швидкістю, на відміну від того, що було до стимуляції, коли у них виявлялися симптоми хвороби Паркінсона", – каже Дебора Масіні, перша авторка дослідження.

Науковиця доповнила: “Миші допомогли нашому експерименту, адже за попередніми дослідженнями нам вдалося дізнатися спочатку про те, як лікувати хворобу Паркінсона, які ліки є ефективними, тобто ті, що ми використовуємо зараз для лікування пацієнтів. У цьому сенсі це правильний підхід, і ми сподіваємося, що наше дослідження допоможе забезпечити найкраще лікування пацієнтів”.