facebook_pixel_id

ВІЛ заважає зараженим клітинам повідомляти про небезпеку

Вчені з'ясували, що ВІЛ має білок, який позбавляє клітину «голосу» подати сигнал іншим про загрозу

24.01.2022 19:41
Поділитись:

Попри те, що генетикам ВІЛ-інфекція відома вже 40 років, вони досі знаходять все нові його якості, що несуть небезпеку для людини. Так, нові дослідження показали, що білки оболонки вірусу імунодефіциту не просто роблять його невидимим для клітин, які заражаються ним, але ще й пригнічують роботу систем, що можуть «попередити» сусідні здорові клітини, щоб ті підготувалися до небезпеки. Про це повідомив науковий журнал eLife.

За словами генетика Саймона Лангера із німецького університету Ульма, клітини мають здатність передавати інформацію здоровим тільцям про вірус, щоб ті були готові дати відсіч інфекції. Але ВІЛ має спеціальний білок, робота якого придушувати такі сигнали. Цей білок назвали Vpu.

Завдяки сучасній медицині заражені ВІЛ можуть прожити десятки років завдяки прийому антиретровірусних препаратів. Йдеться про речовини, що пригнічують різні етапи реплікації вірусу у клітинах тіла. Оскільки вони часто мають сильні побічні ефекти, пацієнти не можуть їх приймати постійно.

Під час припинення вживання таких препаратів ВІЛ знову активізується, щоб уразити все більше здорових клітин організму. Іноді за час перерви у прийомі препаратів, що може розтягнутися на кілька тижнів, ВІЛ повертається до початкових масштабів. Наразі вчені б'ються над тим, щоб навчитися стримувати вірус і не давати йому атакувати організм знову й знову.

Наприклад, нещодавно біологи з'ясували, що вірус «окопується» не тільки у Т-клітинах, які він зазвичай заражає, а й у так званих макрофагах. Тобто в амебоподібних клітинах, які борються з бактеріями та токсичними речовинами. Це відкриття показало, що ВІЛ може «причаїтися» у несподіваних та невідомих до цього місцях. По суті, ВІЛ немов ховається від імунітету й таким чином залишається поки що непереможним. У цьому йому допомагає білок Vpu.

Останні відкриття, як зазначає Лангер, змусили його команду перевірити, чи має ця вірусна молекула інші функції. Для цього вчені виростили кілька нових версій ВІЛ, у яких Vpu був пошкоджений декількома різними способами, і перевірили, чи це вплине на процедуру їх проникнення та розмноження всередині клітин.

Виявилося, що для життєвого циклу ВІЛ цей білок украй необхідний. Наприклад, він заважав роботі ланцюжка генів NF-kB, які виробляють інтерферони. Своєю чергою ці молекули перешкоджають вірусам відтворювати себе і повідомляють клітини про небезпеку.

«Цілком можливо, що саме виключення системи NF-kB не дозволяє лікам, які наразі існують, повністю знищити всі сліди інфекції в організмі. Ми сподіваємось, що зібрані нами дані допоможуть зрозуміти, як можна розправитися з ВІЛ», — резюмує колега Лангера за університетом Деніел Саутер.